Тренд на жіночу інфантильність, або Чому зараз модно уникати звичних зобов'язань

Крилату фразу «Ніхто нікому в цьому житті нічого не винен» багато хто з нас розуміє в буквальному, при цьому вкрай егоїстичному сенсі.

Варто визнати, що в побутовому плані сучасне життя стало значно легшим і можна запнутися, намагаючись перерахувати кількість розумних гаджетів, які взяли левову частку роботи по дому. До того ж, ми зараз дійсно вчимося делегувати обов'язки, які раніше з незрозумілих причин вважалися виключно жіночими. А чоловік, який спромігся припустити, що роль жінки - це доля домогосподарки, яка довічно повинна працювати в прямому сенсі абсолютно безкоштовно, і викликає зараз культурний шок.

І начебто б рухаємося ми в правильному напрямку, та ось тільки незрозумілим залишається одне – як за таких позитивних, здавалося б, змін дами та панянки з року в рік стають все більш інфантильними.

Жіноча інфантильність, втім, як і чоловіча, – поняття, яке ми звикли пов'язувати виключно з дитячою поведінкою у житті. Небажання брати на себе відповідальність, спроби уникнути будь-яких труднощів і величезний потяг до легкого та безтурботного існування справді за всіх часів вважалися ознаками незрілої особистості.

Та ось тільки зараз здається, ніби ми зробили крок ще глибше в надра інфантильності, бо сучасне суспільство не тільки багато в чому виправдовує подібну поведінку, а й всіляко до неї закликає.

Ніхто нікому нічого

Крилату фразу «Ніхто нікому в цьому житті нічого не винен» багато хто з нас розуміє в буквальному, при цьому вкрай егоїстичному сенсі. Притому, що насправді зобов'язання завжди були невід'ємною частиною будь-якої сфери нашого життя.

І виходить, що ми самі собі безупинно брешемо, запевняючи, що повинні робити щось для когось, виходячи з лише одного бажання, а все інше – це, мовляв, насильство.

Та ж ситуація відбувається і з горезвісними особистими кордонами, які жінки нині розставляють так, що крізь них просто не пробратися жодному, навіть найпрекраснішому і люблячому чоловікові. І щойно буде з її волі – можна сміливо вказувати партнеру на аб'юз.

Небажання сучасних дівчат стрімголов нестися заміж цілком зрозуміло, як і пряма асоціація шлюбу з нескінченними побутовими зобов'язаннями, найчастіше, звичайно, з жіночого боку. Недарма проведені серед розлучених жінок соцопитування показали, що після розставання життя колишніх дружин ставало значно легшим, навіть незважаючи на наявність дітей у сім'ї.

Але, з іншого боку, по-справжньому щасливі шлюби не розпадаються, отже, у яких подружжя якимось чином навчилися або розподіляти правильним чином обов'язки, або знизити концентрацію уваги тому, що вони повинні, чим жертвують чи чому мають поступитися.

Простіше кажучи, щасливі жінки не мають інфантилізму в тій мірі, в якій їм володіють постійно незадоволені.

Жертва шлюбних обставин

З цього погляду інфантильність грає роль звичайної соціальної маски, яку зручно ховатися тим, хто звик бути жертвою обставин.

Аж надто активно і часто нам з усіх кутів демонструють штучне гарне життя – те, в якому не потрібно напружуватися, де все відбувається по клацанню пальців і всі такі безтурботні та успішні, що серце щемить від заздрощів.

Настільки активно, що ми щиро починаємо в цю картинку вірити. А коли в нас такого немає або наше життя сповнене постійних труднощів, значить, винен той, хто це життя нам з якихось причин не забезпечує, – природно, що йдеться тут про чоловіка. Те, що насправді подібна впевненість є справжньою мильною бульбашкою, більшість з нас можуть так і не зрозуміти.

Простіше кажучи, жіноча інфантильність сьогодні – це повне небажання приймати будь-які складнощі в житті, навіть найпростіші.

Деякі дами, наприклад, з легкістю розлучаються, нарікаючи на те, що чоловік нездатний забезпечити їм життя, на яке вони «заслуговують». Інші ж так і намагаються перестрибнути з одного декрету в інший, аби не виходити на роботу і ніколи не займатися фінансовими питаннями.

Та ось тільки в результаті така поведінка призводить до абсолютної незахищеності в житті, до залежності від чоловіка, до банальної слабкості та нестійкості психіки, коли дорослій людині куди простіше залишитися вічною жертвою в цьому житті, ніж взяти на свої плечі зобов'язання та долати складності, просто тому що ці складності та зобов'язання і є саме життя.