Ти не Малефісента: 5 причин не мститися за зраду (навіть якщо дуже хочеться)

Ти ж не повертаєшся, щоб копнути мішок зі сміттям, який уже винесла? От і з колишніми — та сама логіка.

Ти ж не повертаєшся, щоб копнути мішок зі сміттям, який уже винесла?
От і з колишніми — та сама логіка.

Зрада болить. Це жорстоко, підло й несподівано.
Наче хтось дав ляпаса — не долонею, а молотом.
У такі моменти хочеться всього й одразу: плакати, видалитись із соцмереж, кардинально змінити зачіску — і, звісно ж, помститися. Йому. Їй. Усім.

Але зупинись. Зроби глибокий вдих. І прочитай ці п’ять причин, чому помста — це найгірше, що ти можеш інвестувати у своє життя.

Помста тримає тебе в емоційній клітці

Коли ти вигадуєш, як «відплатити» колишньому — ти не відпускаєш ситуацію. Ти її постійно переварюєш.
Ти не рухаєшся вперед, а топчешся на місці — і ще й сама себе в цій каші вариш: і кухар, і дегустатор.

А могла б бути вільною. Жити. Дихати на повні груди.

Очікування: тріумф. Реальність: дивне відчуття порожнечі

Тобі здається, що помста дасть полегшення. Але насправді — це як з'їсти торт на дієті: на мить смачно, а потім — вина, важкість, сором.
Замість «я перемогла» — «навіщо я це зробила?»

Справедливість не приходить із криками. Вона приходить тихо — коли ти просто живеш краще.

Ти відкриваєш скриньку Пандори під назвою «драма»

Уявімо: помста вдалася. І що далі?
Він розкається, покине все й подасться у монастир? Навряд.
Швидше за все — почне війну: пости, балачки з друзями, нові дівчата на зло.

І замість глави «Ти й нове життя» почнеться серіал: «Помста й образа: нескінченна історія».

Репутація — не гумова

Люди швидко забувають, хто кого першим зрадив.
А от твою реакцію запам’ятають.
Це не головне — але краще, щоб потім не довелося пояснювати: «Я просто була в емоціях».

Будь тією, хто вийшла з вогню не у попелі — а з крилами.

Ти випадково даєш зраднику виправдання

Іронія в тому, що ти хочеш принизити його, а він — побачивши твою «відповідь» — думає: «О, я все правильно зробив».
Так, це абсурдно. Але саме так працює людське его.
Він забуде, що зробив боляче, і згадає тільки твій гнів.

І відчує себе не винуватим, а жертвою.

Не давай йому цього задоволення. Нехай вариться у своїй провині — сам.